Свято-Ильинский храм, с.Целуйково

В день Святого Николая, 19 декабря состоялось освящение Свято–Ильинского храма в с. Целуйково после его реставрации. На церемонии присутствовали Преосвященнейший Агапит епископ Северодонецкий и Старобельский, Благочинный Белокуракинского района, настоятель Свято-Тихоновского храма митрофорный протоиерей Н. Борисов, настоятель Свято-Ильинского храма отец Роман, Народный депутат Украины четвертого созыва Гапочка Николай Михайлович, глава РДА Диденко Александр Иванович, другие гости и прихожане.

Всего на торжествах было более трехсот человек, что свидетельствует о значимости проходившего события в жизни громады.

Реставрационные работы проводились с 2008 года. Основная цель реставрационных работ была в том, чтобы сохранить и восстановить архитектурно-историческую ценность первоначального вида Свято–Ильинского храма и возвратить его людям. И вот через два года, благодаря многим добрым людям, приложившим свои руки, таланты и усилия, работы успешно завершены. Отметим, что реставрация проводилась по инициативе и меценатству Гапочки Николая Михайловича.

Свято–Ильинский храм имеет свою историческую и духовную ценность уже более ста лет. Предлагаем вашему вниманию  историческую справку предоставленную жительницей с. Целуйково Дьяченко Валентиной Алексеевной:

с. Цілуйкове. Храм Божий.

Спочатку наші селяни ходили в церкву в с. Олексіївку, у волость. На великі свята сходилося скільки людей, що яблуку впасти було нікуди. Число жителів в нашому селі на той час перевищувало вже за 800. Тому в волості було одержано наказ розпочати будівництво Божого Храму в «Великому хуторі», — ще так тоді звалося наше село. Згодом з Харкова одержали проект. Вище духовенство обіцяло прислати майстрів, грамотного  інженера, дати заліза та деякі архітектурні заготовки. Все інше повинні були робити з місцевих матеріалів та з пожертвування віруючих прихожан.

Було організовано збір пожертвування. Його доручили тільки найавторитетнішим людям. В селі було налагоджено виробництво паленої цегли та вакси. Перші камені під фундамент були посвячені та покладені вже більше ста років тому. Серед селян було відібрано кращих майстрів по  дереву. Але і вони працювали лише в підмайстрах. Основні роботи робили прислані умільці, віртуози своєї справи.

Робили наші селяни за обід, та в кінці літнього сезону головний інженер давав кожному або по парі (штани з сорочкою) або чоботи. За інший заробіток ніхто і гадки не мав. Роботи проводилися тільки літом та в теплу суху погоду. По приходу заморозків та холодів будівництво припинялося. Стіни накривалися очеретом. На слідуючий теплий  сезон зі стін знімалися останні три ряди цегли аж до сухого ряду і лише тоді відновлювалася кладка.

На камені обробляли майже кожну цеглину. Щоб викласти такий узор із простої цегли, треба не тільки вміти робити це, а й прикласти неабиякі фізичні зусилля. І люди це робили. Працювали цілий тиждень, крім неділі. Підводами підвозили сировину до випалювальних печей. Звідти до будівництва без перебоїв поступала вже готова цегла та гашене вапно.

Роствор робили на гашеному вапні з добавкою яєчного білку. Дев’ять років будувалася наша церква. На 13- тому  в середині храму проведені були малярні роботи. Стіни та стелю розмальовували приїзді богомази. Підлогу виклали кам’яним кольоровим паркетом. При цьому було видержано неповторний малюнок на підлозі. Декілька разів розпочинали майстри викладати паркет. Починали роботу завжди з святого кутка. А тут з якого не починати, а мозаїка не виходила. Тільки по приїзду головного інженеру пішло діло. Виявилося, що розпочинати роботу треба було тільки з чітко вичисленої точки, тобто з середини малюнка.

Роботи поступово підходили до завершення. І ось в 1910 році в селі був неповторне свято. В день пресвятого пророка Іллі на дзвіниці красуні-церкви перший раз вдарили дзвони. Посходилися всі, хто тільки міг ходити, прийшли і з навколишніх сіл. Від духовенства приїхав на кареті архієрей. Зустрічали його з усіма почестями. Пан організував у селі ярмарку. В честь відкриття храму було встановлено каруселі. З міста приїхали циркачі та лицедії. Місцева крамниця поповнилася рідкісним крамом.

Служба в храмі розпочалася о 8 годині й продовжувалася до обіду. Першим священиком в нашій церкві був отець Никон. По обіді люди з гостями порозходились по домівках, де святкували до самого вечора. Згодом біля церкви була побудована часовня, дім для сім’ї священика, а ще через два роки відкрили церковно-приходську школу.

Та недовго судилося радувати своєю красою храму. В кінці 20 років храм закрили. Зняли з купола хреста, розбили дзвіницю. Та ще страшнішу роль довелося зіграти нашому храму в період голодомору, в 1933 році. Церкву було повністю засипано зерном і опломбовано. Люди в селі вмирали від голоду, все це близько 40% населення, та жодного кілограму з церкви не взято.

В повоєнні роки церкву за проханням молоді було з середини реконструйовано, побілено і вона стала приміщенням сільського клубу. Тоді молоді в селі було багато, та й з сусідніх сіл ходили потанцювати на прекрасній паркетній підлозі. В 1967 році побудували в селі новий клуб, а церква знову стала зерносховищем. Тепер по цій підлозі вже їздили трактора та бульдозери.

Дід по материнській лінії нашого односельця Оселедька Анатолія Івановича Яків був учасником Японської війни при цареві Миколі другому. Повернувся з війни кавалером ордена Святого Георгія першого ступеню. Коли починалось будівництво церкви в с. Цілуйкове йому, як дуже шанованому чоловіку громада доручила збирати пожертвування на Храм Божий. З цим дорученням він чесно і добросовісно справився. Коли помер, служба проходила одночасно у трьох церквах – с. Шапарівка, с. Цілуйкове, с. Олексіївка, за упокій душі раба божого Якова, кавалера ордена «Святий Георгій». Похований на кладовищі біля церкви з правої сторони, як особливо шанована людина за заслуги перед громадою та Вітчизною. Під час роботи церкви виконував обов’язки завідуючого господарством. Помер в 1915 році.

Дати:

- Початок будівництва – 1901 рік;
- Відкриття церкви – 02.08.1910 рік;
- Перший священик – отець Никон (похований біля церкви зі сторони попівського дому);
- Закрили церкву приблизно в 192… році;
- 1932-1933 роках – зерносховище;
- Після 1948 років – клуб;
- Після 1967-1997 роках – зерносховище;
- 2008 рік – початок реставрації.

Предлагаем вам небольшую фотогалерею храма после реставрации:


Настоятель отец Роман:

Так начиналась реставрация  в 2008 году:


Администрация сайта благодарит за содействие по подготовке материала Митина В.В. и настоятеля Свято-Тихоновского храма Н. Борисова.

Facebook
Google+

1 комментарий

  1. admin
    Author
    20.01.2011 в 18:45 - Ответить

    Хорошее дело сделали. Нужно восстанавливать то, что раньше разрушали.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: